Тренінг Слова вітання і прощання

Тема. Слова вітання та прощання.

Мета: ознайомити учнiв зi словами привiтання i прощання, із мовним етикетом; на основi практичних дiй вчитися звертатися до людей; збагачувати словниковий запас; розвивати мовлення учнiв; виховувати почуття поваги, ввiчливостi.

Тип заняття: тренінг.

Обладнання: плакат iз прислiв’ями, картки із написами слів, «чарівна паличка», книга В. Сухомлинського «Казки школи під голубим небом».

Хiд заняття

І. Органiзаційний момент.

Вправа «Привітання».

Мета: зняття емоційного напруження, позитивне налаштування на заняття, подолання труднощів висловлюватися «перед публікою».

Хід вправи:

У вчителя в руках «чарівна паличка», яку він зі словами привітання і побажань на сьогодні передає будь-кому з учасників тренінгу. Той, у кого «чарівна паличка», теж передає її із словами привітання і побажання наступному учаснику. І так продовжується доти, доки всі учасники не привітаються між собою.

ІІ. Вступне слово вчителя.

-                     Ось ми з вами і привітали один одного. Бачу, що ви виховані діти. Я не помилилася? (Відповіді дітей.)

-                      Уже по тому, як людина заходить до кiмнати, вiтається, яким тоном промовляє слова вiтання, можна робити висновок про її культуру i вихованiстъ. Існує багато правил культурної поведiнки та безлiч ввiчливих слiв.

-                     Сьогоднi ми повторимо слова вiтання i прощання, які ви уже знаєте, та ознайомимося з новими. Можливо, деякі з них ви почуєте вперше.

III. Читання казки-загадки «Сини феї Ввiчливостi».

-                     Послухайте казку-загадку i намагайтеся вiдгадати, як звали синів феї Ввiчливостi.

У феї Ввiчливостi було троє синiв. Перший син прокидався разом зi сходом сонця, будив пташок, i тi своїм спiвом сповiщали, що настав ранок. Люди вставали, снiдали i готувалися до трудового дня. А як сонце висушувало росу, на змiну першому братовi до дiла брався середущий брат. Вiн працював для ввiчливих людей весь день, аж доки сонце не ховалося за обрiй. Тодi естафету пiдхоплював старший син. Вiн зустрiчав перехожих на вечiрнiх вулицях, дарував приязнi слова i усмiшки. Матуся гордилася своїми синами, тому що вони дарували радiсть людям, без них не обходилася жодна чемна людина.

-                     Хто iз вас здогадався, як звали синiв? (Добрий ранок, Добрий день, Добрий вечір.)

ІV. Слухання та обговорення вірша.

«Доброго ранку!» – мовлю за звичаєм.

«Доброго ранку!» – кожному зичу я.

«Доброго дня вам!» – людям бажаю.

«Вечором добрим!» – стрiчних вiтаю.

І посмiхаються у вiдповідь люди,

Добрi слова ж бо для кожного любi.

-                     Які слова вітання є у вірші? (Учні називають.)

-                     Звісно, що це так, адже добре слово – краще за цукор.

V. Розповiдь учителя.

- Вiтання бувають рiзнi. Але чи то уклiн, чи слова вiтання, чи лагiдна усмiшка, спiльним в них є те, що привiтання означає: «Ти менi – приємна людина. Знай, я тебе поважаю. Я тобi бажаю всього найкращого: здоров’я, миру, радостi, щастя». Ось що означають простi слова: «Доброго ранку», «Доброго дня», «Ми радi вас вiтати». Пам’ятайте, що чарiвнi слова завжди промовляються з посмiшкою.

(З’являється принцеса Ввiчливiсть.)

VІ. Виконання завдань принцеси Ввічливості.

-                     Я – принцеса Ввічливість. Сьогодні завітала до вашого НВК на тренінг. Хочу дізнатися, які учні у вас навчаються, чи знають вони слова вітання та прощання. Але насамперед хочу прочитати вам казку. Ви уважно слухайте і подумайте, яка її назва.

1. Читання казки В. Сухомлинського «Скажи людині: «Доброго дня!» та її обговорення.

Лісовою стежкою йдуть батько й маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок лісовий дзюрчить у лісовій гущині.

Але тут син побачив: назустріч їм іде бабуся.

-         Тату, куди бабуся йде? – питає син.

-                     Зустрічати або проводжати, – каже батько й усміхається. – Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: «Доброго дня, бабусю!».

-                     Навіщо ж казати ці слова? – дивується син. – Ми ж зовсім її не знаємо.

-                     А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо.  

Ось і бабуся.

-                     Доброго дня, бабусю! – каже син.

-                     Доброго дня! – каже батько.

-                     Доброго вам здоров’я! – відказує бабуся й усміхається.

І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець, листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки – раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика стало легко.

-                     Чому це воно так? – питається син.

-                     Бо ми побажали людині доброго дня.

Принцеса Ввічливість:

-                     Яка, на вашу думку, назва казки? (Відповіді дітей. Якщо діти не назвуть правильну відповідь, то принцеса скаже.)

-                     Чому бабуся посміхнулася?

-                     Що змінилося в природі?

2. Робота з прислiв’ями.

- Ваше завдання – пояснити значення прислів’їв.

• Слова щирого вiтання дорожчi за частування.

• Лагiдне слово – що ясний день.

• Добре слово краще за цукор i мед.

VІ. Розповiдь учителя.

-                     Ми чуємо та повторюємо слова: «Добрий ранок!», «Добрий день!», «Добрий вечір!» або «Доброго ранку!», «Доброго дня!», «Доброго вечора!». Проте, як стверджують сучасні мовознавці, в українській літературній мові усталилися такі форми вітань: «Доброго ранку! Добрий день! Добрúдень! Добрий вечір! Добрúвечір! Добраніч! На добраніч!». Слова «Доброго дня! Доброго вечора!» можна казати, коли при них ще є дієслово: «Бажаю вам (тобі) доброго дня, доброго вечора».

Існує багато слів вітання.

(Поки вчитель розповідає вбігає неслухняний хлопчик, підбігає до столу, на якому лежать записані на аркушах слова вітання і прощання. Перемішує ці картки.)

-                     Ох, лишенько, що ж ти наробив? Я саме збиралася показати дітям ці слова, а ти все зіпсував.

(До вчительки підходить принцеса Ввічливість і говорить.)

-                     Не засмучуйтеся Ви так. Зараз діти допоможуть все виправити. Правда ж, діти?

VІІ. Розподіл слів вітання і прощання.

(Діти по одному підходять до столу, беруть картки із записаними словами, читають і кладуть зліва під назвою «Слова вітання» та справа «Слова прощання», поки не розглянуть усі. Ці слова у додатку.)

Принцеса Ввічливість:

-                     А Ви засмутилися. Чому? Бачите, які учні молодці!

Вчитель:

-                     Я дуже вами задоволена.

-                     В наш час відновлене і патріотичне привітання. Хто знає яке? (Слава Україні!)

-                     А як відповідаємо на нього? (Героям слава!)

VІІІ. Народна гра «Добридень, сусіде».

Гравці діляться нарівні групи і стають обличчям один до одного на відстані витягнутих рук. Перші гравці – ведучі, вони по черзі, скачуть у напрямку другої команди, звертаються до гравців різними варіантами привітань, ті відповідають їм і стрибають за ведучим. Гра закінчується, коли всі діти створюють один ланцюг.

ІХ. Гра «Давайте попрощаємося».

Троє учасників виходить на середину класу. Вони називають слова прощання. Решта учасників їм відповідає. Якщо учасники не можуть назвати більше слів прощання, можна помінятися ролями.

Х. Засвоєння мовленнєвого етикету.

-                     Вітання – один з найважливіших знаків мовленнєвого етикету. З вітання розпочинається спілкування. Їх супроводжують посмішкою та потиском руки.

Історія цього жесту, який існує у багатьох народів, йде з глибоких віків. Колись розкрита долоня свідчила про мирні наміри. Людина, зустрівши на шляху іншу, протягувала руку, показуючи, що в ній немає палиці, каменя, зброї. І в наш час потиск руки свідчить про дружнє ставлення до людини.

ü    Першим вітає молодший старшого, але руку він першим не подає.

ü    Хлопчик вітається до дівчинки першим.

ü    З двох людей одного вiку i стану першим вітається той, хто краще вихований.

ü    Незалежно від віку, статі й посади першим вітається той, хто обганяє знайомого чи проходить повз нього, хто підходить до гурту, той, хто заходить у приміщення.

ü    Якщо ти йдеш з товаришем і він привiтається з кимось, слiд привiтатися й тобі.

ü    У селі вітаються з усіма, кого зустрічають.

ü    У місті вітаються зі знайомими, сусідами, з незнайомими особисто людьми, якщо зустрічають їх досить часто (з продавцем у магазині, листоношею тощо).

ü    Побачивши знайомих у автобусi, в бібліотеці, на другому боцi вулицi, вітайся, якщо вони тебе помiтили. Кричати, безумовно, не слiд. Слова замiняють жестом, поклоном.

ü    Дехто вважає, що говорити «Привiт» не можна. Але все залежить від обставин. Це слово уживають добре знайомі, близькі люди, найчастіше молоді. Ви можете привiтати цим словом друга, однолiтка. Привіт кажуть як при зустрічі, так і при прощанні.

ü    У жодному випадку не варто казати: «Здоров! Драстє! Прівєтік! Пока!».

ü    Вітаючись, треба привітно усміхнутися і дивитися людині у вічі, вийняти руки з кишень.

ü    Вихована людина завжди привітно вітається, незалежно від того, який у неї настрій.

ХІ. Розігрування ситуацій.

1.                Один хлопчик йде по дорозі, інший його обганяє. Показати це і привітатися.

2.                Коля йде по лівому тротуару, Вася – по правому. Коля першим помітив Васю. Як слід привітатися?

3.                У кімнаті сидять троє, розмовляють. Заходить начальник. Хто вітається першим? Покажіть.

4.                Олег чекає на зупинці автобуса. До нього підходить Марійка. Розіграйте сцену вітання.

ХІІ. Гра «Додайте чарiвне слово».

ü    Зазеленiє древнiй пень, коли почує… («Добрий день»).

ü    Коли згасає сонце у росі й зоря лягає лагідно на плечі,

серед знайомих рідних голосів ми чуємо привітне … («Добрий вечір»).

ü    Щоб знову зустрітись в годину призначену

Щиро кажу я усім: … («До побачення»).

ХІІІ. Підведення підсумків.

-                     Ввічливі слова – це звичайні, прості, розумні, корисні і добрі слова. Вони роблять день хорошим, вечір – добрим, ніч – спокійною, а нас – чуйними, людяними.

-                     Спробуйте протягом тижня говорити якнайбiльше різних слів вітання і прощання. Звернiть увагу на те, що змiниться у вашому житті.

-                     Прохання: підрахуйте скільки слів вітання і прощання ви використаєте протягом тижня і скiльки їх було сказано вам.

-                     Завершити наш захід хочу уривком із вірша «Чарівні є слова»:

У нашій рідній мові

Чарівні є слова.

Слова ці всім відомі,

Бо сила в них жива.

«Добридень», «До побачення»

I усмішка сія!

Велике мають значення

Ось ці прості слова!

… Від цих чарівних, добрих слів

Тепліше людям жити.

Якщо ти їх не говорив,

То треба говорити!

Це – «Дякую!» і «Добрий день!»,

«Пробачте!», «Йдіть здорові!».

Вживайте, діти, їх щодень

У нашій рідній мові!

Додаток

Варіанти привітання: 

Доброго ранку!

Радий бачити Вас!

Привіт!

Моє шанування!

Здоровенькі були!

Добрий день! Добридень! День добрий і Вам!

Доброго здоров’я!

Добрий вечір! Добривечір!

Доброго дня!

Салют!

Вітаю!

Бог на поміч!

Здрастуй!

Варіанти прощання:

На добраніч! Добраніч!

До нової зустрічі!

Щасливо! Щасти!

Щасливої дороги!

Бувайте здорові! Бувайте! Ходіть здорові!  

До побачення!

Прощавайте!

На все добре!

Всього найкращого!

До завтра!

Побачимося!

Дозвольте попрощатися! (офіційне)

Дозвольте відкланятися! (офіційне, уживають люди старшого віку)

Вибачте, мені час іти!

На жаль, я поспішаю.

Сподіваюсь, ми скоро побачимось.